Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

Череп (cranium) только частью относится к опорно-двигательному аппарату. Он прежде всего служит вместилищем головного мозга и связанных с последним органов чувств; кроме того, он окружает начальную часть пищеварительного и дыхательного трактов, открывающихся наружу. Сообразно этому череп у всех позвоночных разделяется на две части: мозговой череп, neurocranium и висцеральный череп, cranium viscerale. В мозговом черепе различают свод, calvaria, и основание, basis.

В состав мозгового черепа у человека входят: непарные затылочная, клиновидная, лобная и решетчатая кости и парные височная и теменная кости. В состав висцерального черепа входят парные — верхняя челюсть, нижняя носовая раковина, небная, скуловая, носовая, слезная кости и непарные — сошник, нижняя челюсть и подъязычная кости.

Развитие черепа. Череп, как скелет головы, обусловлен в своем развитии названными выше органами животной и растительной жизни.

Мозговой череп развивается в связи с головным мозгом и органами чувств. У животных, не имеющих головного мозга, нет и мозгового черепа. У хордовых (ланцетник), у которых головной мозг находится в зачаточном состоянии, он окружен соединительнотканной оболочкой (перепончатый череп).

С развитием головного мозга у рыб вокруг последнего образуется защитная коробка, которая у хрящевых рыб (акуловых) приобретает хрящевую ткань (хрящевой череп), а у костистых — костную (начало образования костного черепа).

С выходом животных из воды на сушу (земноводные) происходит дальнейшая замена хрящевой ткани костной, необходимой для защиты, опоры и движения в условиях наземного существования.

У остальных классов позвоночных соединительная и хрящевая ткани почти полностью вытесняются костной, и формируется костный череп, отличающийся большей прочностью. Развитие отдельных костей черепа также определяется теми же факторами. Этим объясняется сравнительно простое устройство костей свода черепа (например, теменной) и весьма сложное строение костей основания, например височной, участвующей во всех функциях черепа и являющейся вместилищем для органов слуха и гравитации. У наземных животных число костей уменьшается, но строение их усложняется, ибо ряд костей представляет продукт сращения ранее самостоятельных костных образований.

У млекопитающих мозговой череп и висцеральный тесно срастаются между собой. У человека в связи с наибольшим развитием головного мозга и органов чувств neurocranium достигает значительной величины и преобладает над висцеральным черепом.

Висцеральный череп развивается из материала парных жаберных дуг, заключенных в боковых стенках головного отдела первичной кишки. У низших позвоночных, живущих в воде, жаберные дуги залегают мета-мерно между жаберными щелями, через которые вода проходит к жабрам, являющимся органами дыхания водного типа.

В I и II жаберных дугах выделяют дорсальную и вентральную части. Из дорсальной части I дуги развивается (частично) верхняя челюсть, а вентральная часть I дуги принимает участие в развитии нижней челюсти. Поэтому в первой дуге различают processus maxillaris и processus mandibularis.

С выходом животных из воды на сушу постепенно развиваются легкие, т. е. органы дыхания воздушного типа, а жабры утрачивают свое значение. В связи с этим жаберные карманы у наземных позвоночных и человека имеются только в зародышевом периоде, а материал жаберных дуг идет на построение костей лица. Таким образом, движущими силами эволюции скелета головы являются переход от водной жизни к наземной (земноводные), приспособление к условиям жизни на суше (остальные классы позвоночных, особенно млекопитающие) и наивысшее развитие мозга и его орудий — органов чувств, а также появление речи (человек).

Отражая эту линию эволюции, череп человека в онтогенезе проходит 3 стадии развития: 1) соединительнотканную, 2) хрящевую и 3) костную. Переход второй стадии в третью, т. е. формирование вторичных костей на почве хряща, длится в течение всей жизни человека. Даже у взрослого сохраняются остатки хрящевой ткани между костями в виде их хрящевых соединений (синхондрозов). Свод черепа, служащий только для защиты головного мозга, развивается непосредственно из перепончатого черепа, минуя стадию хряща. Переход соединительной ткани в костную здесь также совершается в течение всей жизни человека. Остатки неокостеневшей соединительной ткани сохраняются между костями черепа в виде родничков у новорожденных и швов у детей и взрослых.

Мозговой череп, представляющий продолжение позвоночного столба, развивается из склеротомов головных сомитов, которые закладываются в числе 3 — 4 пар в затылочной области вокруг переднего конца chorda dorsalis.

Мезенхима склеротомов, окружая пузыри головного мозга и развивающиеся органы чувств, образует хрящевую капсулу, cranium primordiale (первоначальный), которая в отличие от позвоночного столба остается несегментированной. Хорда проникает в череп до гипофиза, hypophysis, вследствие чего череп делят по отношению к хорде на хордальную и прехор-дальную части. В прехордальной части впереди гипофиза закладывается еще пара хрящей, или черепных перекладин, trabeculae cranii, которые находятся в связи с лежащей впереди хрящевой носовой капсулой, облекающей орган обоняния. По бокам от хорды располагаются хрящевые пластинки parachordalia. Впоследствии trabeculae cranii срастаются с parachordalia в одну хрящевую пластинку, a parachordalia — с хрящевыми слуховыми капсулами, облекающими зачатки органа слуха (рис. 25). Между носовой и слуховой капсулами с каждой стороны черепа получается углубление для органа зрения.

Отражая слияние в процессе эволюции в более крупные образования, кости основания черепа возникают из отдельных костных образований (ранее бывших самостоятельными), которые сливаются вместе и образуют смешанные кости. Об этом будет сказано при описании отдельных костей основания черепа.

Преобразуются и хрящи жаберных дуг: верхняя часть (первой жаберной или челюстной дуги) участвует в формировании верхней челюсти. На вентральном хряще той же дуги образуется нижняя челюсть, которая причленяет-ся к височной кости посредством височно-нижнечелюстного сустава.

Остальные части хрящей жаберной дуги превращаются в слуховые косточки: молоточек и наковальню. Верхний отдел второй жаберной дуги (гиоидной) идет на образование третьей слуховой косточки — стремени. Все три слуховые косточки не имеют отношения к костям лица и помещаются в барабанной полости, развивающейся из первого жаберного кармана и составляющей среднее ухо (см. «Орган слуха»). Остальная часть подъязычной дуги идет на построение подъязычной кости (малых рогов и отчасти тела) и шиловидных отростков височной кости вместе с lig. stylohyoideum.

Третья жаберная дуга дает остальные части тела подъязчной кости и ее большие рога. Из остальных жаберных дуг происходят хрящи гортани, не имеющие отношения к скелету.

Таким образом, у человека кости черепа по своему развитию могут быть разделены на 3 труппы.

Читайте также:  Желчная колика при беременности

1. Кости, образующие мозговую капсулу:
а) развивающиеся на основе соединительной ткани — кости свода: теменные, лобная, верхняя часть чешуи затылочной кости, чешуя и барабанная часть височной кости;
б) развивающиеся на основе хряща — кости основания: клиновидная (за исключением медиальной пластинки крыловидного отростка), нижняя часть чешуи, базилярная и латеральные части затылочной кости, каменистая часть височной кости.

2. Кости, развивающиеся в связи с носовой капсулой:
а) на основе соединительной ткани — слезная, носовая, сошник;
б) на основе хряща — решетчатая и нижняя носовая раковина.

3. Кости, развивающиеся из жаберных дуг:
а) неподвижные — верхняя челюсть, небная кость, скуловая кость;
б) подвижные — нижняя челюсть, подъязычная кость и слуховые косточки.

Кости, развившиеся из мозговой капсулы, составляют мозговой череп, а кости других двух отделов, за исключением решетчатой, образуют кости лица.

В связи с сильным развитием мозга свод черепа, возвышающийся над остальной частью, у человека очень выпуклый и закругленный. Этим признаком человеческий череп резко отличается от черепов не только низших млекопитающих, но и человекообразных обезьян, наглядным доказательством чего может служить вместимость черепной полости. Объем ее у человека около 1500 см3, у человекообразных обезьян она достигает только 400 — 500 см3. У ископаемого обезьяночеловека (Pithecanthropus) вместимость черепа равна около 900 см3.

Череп виконує в основному захисну функцію, будучи вмістилищем для головного мозку і пов’язаних з ним органів почуттів (рис. 2.8).

Мал. 2.8. Череп (вид спереду, зліва):

  • 1 носова кістка; 2 — слізна кістка; 3 — решітчаста кістка; 4 — лобова кістка;
  • 5 — верхня скронева лінія; 6 — тім’яна кістка; 7 — скронева кістка;
  • 8 клиноподібна кістка; 9 — вилична кістка; 10 — нижня щелепа; 11 — верхня щелепа; 12 — грушоподібна апертура

З черепом пов’язані також початкові відділи травної та дихальної систем. Відповідно до цього в черепі виділяє дві частини: мозковий череп і лицьової череп.

У мозковому черепі розрізняють дах і підстава. До складу мозкового черепа входять непарні (потилична, клиноподібна, лобова, решітчаста) і парні (тім’яні і скроневі) кістки.

Потилична кістка бере участь в утворенні задньої і нижньої стінки черепної коробки, дахи та основи черепа. Вона складається з чотирьох частин, які формуються навколо великого потиличного отвори, які зростаються в єдину кістку у віці трьох — шести років. Спереду розташовується основна частина, але сторонам — бічні частини, ззаду — луска. Потилична кістка має вигляд пластинки, на ній розрізняють дві поверхні: зовнішню — опуклу, внутрішню — увігнуту. У центрі зовнішньої поверхні знаходиться потиличний бугор, від якого в сторони відходять верхні і нижні шийні лінії (місце прикріплення зв’язок і м’язів). Внутрішня поверхня обумовлена формою мозку і має відповідний рельєф. У центрі знаходиться внутрішній потиличний бугор. Двома гребенями, перехресними під прямим кутом зовні, внутрішня поверхня потиличної кістки ділиться на чотири ямки. Кожна з бічних частин містить мищелок для з’єднання з першим шийним хребцем — Атланті. Під виростками проходить капав під’язикової нерва. Основна частина потиличної кістки своєї верхньої поверхнею бере участь в утворенні ската, на якому розташовується стовбур мозку.

Клиновидна кістка лежить в основі черепа. У ній розрізняють кілька частин: тіло, малі і великі крила, крилоподібні відростки.

Тіло на внутрішній поверхні має турецьке сідло, на дні його розташовується ямка для нижнього мозкового придатка — гіпофіза. Спереду неї знаходиться борозна для перехрещення зорових нервів, по кінцях цієї борозни видно зорові канали, через які з порожнини очниці в череп проходять зорові нерви. У тілі клиновидної кістки поміщається воздухоносной пазуха, яка через отвір на передній поверхні тіла сполучається з носовою порожниною.

Малі крила — пластинки трикутної форми, між ними і великими крилами розташовується верхня глазничная щілину, яка веде з порожнини черепа в порожнину очниці.

Великі крила мають досить складну форму і утворюють чотири поверхні, звернені до відповідних області черепа: мозкову, глазничную, скроневу, верхнечелюстную.

Крилоподібні відростки йдуть вертикально вниз і складаються з двох платівок: медіальної і латеральної, між якими розташовується крило видна ямка. Медійна платівка закінчується гачком. Тут починається одна з м’язів м’якого піднебіння.

Лобова кістка бере участь в утворенні склепіння черепа і пов’язана з органами почуттів (нюху і зору). Вона складається з двох відділів: вертикального (луски) і горизонтального (парна глазничная і непарна носова частини). Луска має дві поверхні: зовнішню і внутрішню. На наруж- ній поверхні розташовуються лобові горби (сліди окостеніння). Зовнішній кінець надглазничного краю переходить в виличної відросток, догори від якого розташовується скронева лінія (місце початку скроневої м’язи). Внутрішня поверхня луски повторює рельєф головного мозку.

Очноямкову частини кістки представляють собою горизонтальні пластинки, які беруть участь в утворенні очної ямки. У скулового відростка є ямка слізної залози.

Лобова кістка містить воздухоносную пазуху, яка відкривається в носову порожнину.

Регіетнатая кістка розташовується між кістками особи, вона стикається з більшістю з них, беручи участь в утворенні порожнини носа і очниць. У неї є дві пластинки Т-подібної форми: перпендикулярна і горизонтальна. З боків від перпендикулярної звисають в носову порожнину гратчасті лабіринти.

Тім’яна кістка — парна. Типова покривна кістка чотирикутної форми, вона має чотири краю, які з’єднуються з сусідніми кістками, і чотири кути. Зовнішня поверхня гладка, опукла, в її центрі розташовується тім’яної бугор. Внутрішня поверхня увігнута, відповідає рельєфу мозку.

Скронева кістка — парна. Вона бере участь в утворенні бічної стінки черепа і має дві поверхні; складається з луски, барабанної та кам’янистої частин.

Верхній край луски закруглений і з’єднується з тім’яної Костеїв лускатим швом. Від луски вперед йде виличної відросток, який бере участь в утворенні виличної дуги. Барабанна частина скроневої кістки утворює передній, нижній і задній край зовнішнього слухового проходу. Зовнішній слуховий прохід — це короткий канал, що прямує в барабанну порожнину.

Кам’яниста частина має форму тригранної піраміди, основу якої звернуто назовні, вершина — вперед і всередину до клиноподібної кістки. Піраміда має три поверхні: передню, задню, нижню. На передній поверхні є невелике вдавлення від вузла трійчастого нерва. Дугоподібне піднесення — це випинання верхнього полукружного каналу внутрішнього вуха. На середині задньої поверхні розташовується внутрішній отвір слухового проходу. Від нижньої поверхні піраміди відходить вниз шилоподібний відросток — місце прикріплення м’язів мови, глотки, зв’язок. Зовнішня поверхня піраміди витягується в соскоподібного відросток, до якого прикріплюється грудино-клю- чічно-соскоподібного м’яза. Ця м’яз підтримує голову в рівновазі, необхідному для вертикального положення голови.

Читайте также:  Сколько по времени лечится лишай у детей

До кісток лицьового відділу черепа належать: парні кістки (верхня щелепа, піднебінна, нижня носова раковина, носова, слізна, вилична) і непарні кістки (нижня щелепа, леміш, під’язикова) (див. Рис. 2.8).

Верхня щелепа — парна кістка. Бере участь в утворенні перегородки між порожнинами носа і рота, в роботі жувального апарату. У ній розрізняють тіло і чотири відростка.

Тіло верхньої щелепи містить воздухоносную пазуху, яка відкривається широким отвором в носову порожнину (гайморова печера). На тілі розрізняють чотири поверхні. Передня поверхня має ряд підвищень, відповідних положенням зубних коренів. Піднесення, відповідне іклу, найбільш виражено; вище і латеральніше нього знаходиться Кликова (собача) ямка. Вгорі передня поверхня обмежена ніжнеглазнічного краєм, нижче знаходиться ніжнеглазнічного отвір, через яке виходять з очниці однойменні судини і нерви. Медіальної кордоном є носова вирізка. Піжневісочная поверхню бере участь в утворенні однойменної ямки і несе щелепної бугор. Носова поверхня бере участь в утворенні бічної стінки носової порожнини. Глазничная поверхня має трикутну форму і утворює нижню стінку очниці.

Відростки верхньої щелепи :

лобовий — піднімається догори і з’єднується з носовою частиною лобової кістки;

  • — альвеолярний — на нижньому краї несе зубні комірки для восьми верхніх зубів;
  • — піднебінний — утворює більшу частину твердого піднебіння, з’єднуючись з протилежним, утворює шов;
  • — виличної — з’єднується зі виличної кісткою і утворює товсту підпору, через яку передається на скуловую кістка тиск при жуванні.

Піднебінна кість парна, бере участь в утворенні порожнини рота, носа, очниць; складається з двох платівок: горизонтальної і перпендикулярній.

Нижня носова раковина парна кістка, верхнім краєм прикріплюється до бічної стінки носової порожнини і відокремлює середній носовий хід від нижнього.

Носова кістка — парна, бере участь в утворенні спинки носа.

Слізна кістка парна, входить до складу медіальної стінки очниці.

Вилична кістка парна, дуже міцна, є важливою «архітектурної» частиною особи. Заплющуючи собою виличні відростки лобової, скроневої і верхньощелепної кісток, вона сприяє зміцненню кісток лицьового черепа по відношенню до мозкового.

Нижня щелепа непарна, має підковоподібна форму. Це найрухоміша кістка черепа. Горизонтальна частина кістки утворює тіло, верхній край якого несе осередку. Вертикальні частини — гілки нижньої щелепи — служать для освіти скронево-нижньощелепного суглоба і прикріплення жувальної мускулатури. Обидві частини сходяться під кутом, до якого на зовнішній поверхні прикріплюється жувальна м’яз, утворюючи жувальну горбистість. Гілки нижньої щелепи закінчуються відростками: передній з них — вінцевий, до якого прикріплюється скроневий м’яз, задній — суглобової, який бере участь в утворенні скронево-нижньощелепного суглоба, який має головку і шийку.

Леміш непарна кістка, входить до складу кісткової перегородки носа.

Під’язикова кістка розташована біля основи мови між нижньою щелепою і гортанню; має форму дуги, складається з тіла і двох пар ріжків — великих і малих. За допомогою зв’язок (шілопод’язичная) підвішується до основи черепа.

Зовнішнє основу черепа можна розділити на три відділи: передній, середній і задній. Передній відділ складається з твердого піднебіння. Середній відділ починається від заднього краю твердого піднебіння і закінчується переднім краєм великого потиличного отвори, на передньому його кінці розташовуються хоани. У задньому відділі розташовується отвір, через яке проходять черепні нерви (IX, X, XI пари) і починається яремна вена.

Внутрішня поверхня основи черепа зайнята трьома черепними ямками.

Передня черепна ямка утворена лобовою кісткою, гратчастої і малими крилами клиноподібної кістки. Тут розташовуються лобові частки мозку.

Середня черепна ямка представлена турецьким сідлом і двома бічними ямками. Турецьке сідло має ямку на підставі клиноподібної кістки, тут розташовується гіпофіз (нижній мозковий придаток). До складу середньої ямки входять великі крила клиноподібної кістки і передня поверхня піраміди скроневої кістки. Тут розташовуються такі отвори: зорового каналу, верхня глазничная щілину, круглий отвір, овальне і остисте отвори. В ямках розташовуються скроневі частки мозку.

Задня черепна ямка — найглибша і об’ємна. Її утворюють потилична кістка, задні відділи клиноподібної кістки, задня поверхня кам’янистої частини скроневої кістки і задній нижній кут тім’яної кістки. Отвори, розташовані тут: великий потиличний, яремний, внутрішнє слухове.

З’єднання кісток черепа представлені в основному синдесмоз у вигляді швів.

Майже всі кістки даху черепа, за винятком скроневої кістки, з’єднуються за допомогою зубчастого шва. Зубчастий шов, що з’єднує лобову кістку з тім’яними, називається вінцевих. Між тім’яними кістками зубчастий шов називається сагітальній ; між тім’яними кістками і потиличної — лямбдовідним. Луска скроневої кістки з’єднується з краєм тім’яної кістки лускатим швом.

Кістки лицьового відділу з’єднуються рівними краями — плоским швом.

На підставі черепа є і з’єднання на основі хрящової тканини — синхондроз — між пірамідою скроневої кістки і основною частиною потиличної кістки.

Єдиним переривчастим з’єднанням на черепі є парний скронево-нижньощелепний суглоб, що з’єднує нижню щелепу з основою черепа. Він утворений головкою суглобового відростка нижньої щелепи і ямкою скроневої кістки. Суглоб мищелковий, всередині нього є внутрішньосуглобової диск. Суглоб має велику латеральну зв’язку, а також крилоніжнечелюстную і шілоніжнечелюстную зв’язки, які утворюють петлю, що сприяє підвішування нижньої щелепи. Рухи, що здійснюються в ньому: опускання-піднімання нижньої щелепи; зміщення вперед і назад; бічні руху.

Череп в цілому. Передня поверхня черепа представлена лобової областю, очницями, грушоподібним отвором носа; донизу від очниць розташовується передня поверхня верхньої щелепи з верхнім рядом зубів. Латсрально очну ямку замикає вилична кістка, знизу до верхньої щелепи рухливо примикає нижня щелепа.

Очниці парні освіти, які за формою нагадують чотирикутні піраміди, містять орган зору і виконують в основному захисну функцію. Розрізняють чотири стінки очниці:

медійна — утворена лобовим відростком верхньої щелепи, слізної кісткою, очноямкової платівкою гратчастої кістки і тілом клиноподібної кістки;

латеральна — глазничная поверхню виличної кістки і великі крила клиноподібної;

верхня — представлена очноямкової частиною лобової кістки і малими крилами клиноподібної кістки;

Читайте также:  Норма сахара в крови у женщин вечером

нижня — утворена виличної Костеїв, верхньою щелепою, піднебінної Костеїв (її глазничная відростком).

У верхівки піраміди є два отвори: верхня глазничная щілину і зоровий канал, які з’єднують очну ямку з порожниною черепа.

У кутку очниці знаходиться нижня глазничная щілину, що з’єднує очну ямку з крилопіднебінної ямкою (ззаду) і нижневисочной ямкою (спереду). На медіальній стінці очниці знаходиться ямка слізного мішка, вона веде в носослізний канал, який відкривається в носову порожнину.

Грушоподібне отвір — отвір носа, розташоване нижче очниць і між ними. При розгляді черепа збоку видно скроневі лінії, які є місцем прикріплення скроневих м’язів.

Вікові зміни черепа у дітей полягають в зростанні і злиття окремих кісткових вогнищ. Після прорізування зубів лицьової відділ починає рости швидше мозкового, що веде до помітних змін в пропорціях частин черепа. Хоча зростання черепа закінчується до 23-25 роком, але зміна його триває до старості. Після 30 років шви починають заростати. У старечому віці кістки стають більш тонкими, легкими і губчаста речовина їх розпушується. У зв’язку з випаданням зубів розсмоктуються зубні краю щелеп, висота лицьового відділу значно зменшується і над ним знову починає різко переважати мозковий відділ черепа.

Форма черепа . Індивідуальні коливання форми черепа досить значні. Зокрема, за зовнішньою формою виділяють черепа вузькі, довгі (доліхокранія), середньо-круглі (мезокранія) і круглі, широкі (брахікранія).

Расисти давно намагалися довести, що доліхокранія — ознака прогресивності раси. Але серед великих рас людства — австрало-негроїдної, монголоїдної та європеоїдної — у першій переважає доліхокранія, у другій — мезокранія, тоді як серед європеоїдів, прийнятих расистами за «вищу» расу, зустрічаються і ті і інші форми черепів. Крім того, незаперечно встановлено, що нормальні варіанти форми черепа ніяк не впливають на розумові здібності і психічне життя людини. У минулому деякі народи штучно деформували череп у дітей тугим бинтування голови, внаслідок чого він поступово набував химерну форму — конусоподібну, баштову і т.п., що, однак, нс позначалося на розумових здібностях цих народів. Ці факти ілюструють очевидну неспроможність і антинауковість вигадок расистів.

Відрізнити череп чоловіча від жіночого не завжди вдається, тому що статеві відмінності в його форму і будову часто виражені неявно. Череп чоловіки в середньому трохи більше, на ньому сильніше виражені місця прикріплення м’язів і надбрівні дуги.

Contents

  • 1 Загальні дані
  • 2 Будова скелета
    • 2.1 Скелет голови (череп)
    • 2.2 Скелет тулуба
    • 2.3 Скелет кінцівок
  • 3 Значення скелету
  • 4 Хвороби скелету

Скелет дорослої людини складається приблизно з 200—210 кісток, хоча на початку життя їхня кількість становить 265—270. З розвитком організму деякі кістки зростаються, тому і кількість поступово зменшується.

Скелет людини складається з 3 частин: скелету голови (черепа), тулуба та кінцівок. До складу скелету тулуба відносяться хребет та грудна клітка. В склад скелету кінцівок входять верхні та нижні кінцівки, а також їхні пояси.

Скелет голови (череп) Edit

Череп людини складається з 2 відділів:

  • мозковий — утворений 8 кістками (парні скроневі та тім’яні кістки, непарні лобова, потилична, клиноподібна та решітчаста;
  • лицьовий — утворений 15 кістками (парні верхньощелепні, носові, слізні, виличні, піднебінні, нижньоносові, а також непарні нижньощелепна, леміш, під’язикова).

Потилична кістка має великий потиличний отвір, через який порожнина черепа з’єднана із спинномозковим каналом. У скроневій кістці є отвір зовнішнього слухового проходу. У кістках основи черепа є також дрібні отвори, через які проходять черепно-мозкові нерви та кровоносні судини.

Скелет тулуба Edit

Скелет тулуба людини складається з 2 частин — хребет та грудна клітка.

Хребет людини утворений 33-34 хребцями, поділеними на 5 відділів:

  • шийний відділ (7 хребців) — перший хребець (атлант) з’єднує хребет з черепом;
  • грудний відділ (12 хребців) — від кожного хребця відростає пара ребер;
  • поперековий відділ (5 хребців)
  • крижовий відділ (4-5 хребців) — хребці зрослись в одну кістку
  • куприковий відділ (4-5 хребців)

Кожен хребець складається з тіла та дуги, від якої відходять декілька відростків. Тіло хребців і дуги складають хребцеві отвори, які утворюють хребетний канал, де міститься спинний мозок. Хребці з’єднуються між собою за допомогою волокнистого хряща, що надає хребту гнучкості та еластичності.

Грудна клітка утворена ребрами та грудниною. Людина має 12 пар ребер, з яких перші 7 пар з’єднані безпосередньо з грудниною, наступні 3 прикріплюються до хрящів вищих ребер, а останні 2 пари розташовані вільно. Груднина розташована попереду грудної клітки і виконує важливу функцію — скріплює ребра між собою.

Скелет кінцівок Edit

Людина має 2 пари кінцівок — пару верхніх та пару нижніх. Верхні кінцівки називаються руками, а нижні — ногами.

Скелет верхніх кінцівок складаються з 2 частин:

  • пояс верхній кінцівок — утворений парними кістками лопаток та з’єднаних з ними ключицями;
  • вільні верхні кінцівки — утворені з 3 відділів:
    • плече — утворене плечовою кісткою, з’єднаною з лопаткою;
    • передпліччя — утворене ліктьовою та променевою кістками;
    • кисть — утворена кістками зап’ястка, п’ястка та фаланг пальців руки.

Скелет нижніх кінцівок складається з 2 частин:

  • пояс нижніх кінцівок — утворений парними тазовими (зрослі лобкові, сідничні та клубові кістки) та крижовою кістками;
  • вільні нижні кінцівки — утворені з 3 відділів:
    • стегно — утворене стегновою кісткою;
    • гомілка — утворена великою та малою гомілковою кістками;
    • стопа — утворена кістками заплесна (разом з п’ятковою кісткою), плесна та фаланг пальців ноги.

Скелет людини виконує важливі функції в процесах життєдіяльності. Насамперед, хребет та скелет кінцівок виконують опорно-рухові функції. Завдяки хребту людина має поставу. Череп захищає від пошкоджень головний мозок людини, а хребет — спинний мозок. Грудна клітка прикриває важливі внутрішні органи — серце та легені. Позад груднини знаходиться вилочкова залоза, яка відповідає за імунітет людини. Тазові кістки оберігають від пошкоджень важливі репродуктивні органи.

Хребет природно має 4 вигини — шийний та поперековий відділи спрямовані вперед, а грудний та крижовий назад. Але в молодому віці хребет має здатність викривлятись. Серед поширених хвороб хребта виділяють:

  • сколіоз — викривлення вбік;
  • кіфоз — викривлення назад;
  • лордоз — викривлення вперед.

Досить важливою хворобою людини є плоскостопість — зниження склепіння кісток стопи, що призводить до великої болі, тяжкості ходіння та затискання кровоносних судин.

Ссылка на основную публикацию
Через сколько можно есть после альмагеля
В данной статье можно ознакомиться с инструкцией по применению лекарственного препарата Альмагель. Представлены отзывы посетителей сайта - потребителей данного лекарства,...
Череда полезные свойства для кожи
Череда лечебные свойства для кожи лица Применение отвара и настойки череды для кожи лица и волос. Ванны с чередойЛечебные свойства...
Через какое время восстанавливаются ресницы после наращивания
Наращивание ресниц – один из популярных трендов индустрии красоты. Процедура сулит выразительный взгляд без использования специальных косметических средств. Собираясь записаться...
Через сколько можно пить после временной пломбы
Современные пломбировочные материалы могут прослужить не одно десятилетие – настолько они прочные, сохраняют свою форму и исходный цвет. Однако срок...
Adblock detector